Діагностика без відчуття, що людину знову оцінюють
Учень приходить по допомогу й одразу бачить набір перевірочних завдань. Для вас це спосіб визначити рівень. Для нього може бути ще одним місцем, де зараз помітять усе, чого він не вміє. Якщо не пояснити мету, мовчання й напруга легко зіпсують картину раніше, ніж ви отримаєте корисні дані.
Скажіть, що хочете зрозуміти, звідки зручніше почати, а не виставити вирок. Оберіть кілька завдань різного типу й просіть показувати хід думки. Дайте право сказати, що тема незнайома, або спробувати з підказкою. Важливо побачити різницю між самостійною навичкою та тим, що поки виходить лише з підтримкою.
Не поспішайте узагальнювати після однієї помилки. Уточнюйте, де саме виникла трудність: у читанні умови, правилі, обчисленні чи виборі способу. Наприкінці назвіть те, на що можна спертися, і найближчий крок. Не потрібно хвалити за все однаково, але варто дати людині зрозумілу картину без принизливих ярликів.
Коли учень починає пояснювати, як думав, у вас з’являється значно більше матеріалу для роботи. Перший урок уже допомагає, навіть якщо жодна оцінка не прозвучала. Діагностика стала початком спільного маршруту, а не повторенням старого страху відповіді.
