Пауза після запитання не завжди означає незнання
Ви ставите запитання, чекаєте кілька митей і вже починаєте допомагати. Перефразовуєте, додаєте приклад, підказуєте перше слово. Нарешті відповідь звучить, але незрозуміло, чия вона. Учень міг думати весь цей час і так і не отримати можливості завершити власну фразу.
Попередьте, що після запитання буде час на роздуми. Дозвольте щось занотувати або показати, який крок уже зрозумілий. Мовчання тоді не виглядає аварією, яку викладач має негайно заповнити. Воно стає частиною роботи, хоча й може спочатку здаватися незручним вам обом.
Якщо відповіді немає, уточніть причину. Потрібно більше часу, незрозуміле саме запитання чи бракує певного знання? Не всі ці ситуації вирішуються додатковим поясненням теми. Іноді корисніше попросити перефразувати умову, а іноді — разом знайти відсутню опору й лише потім повернутися до відповіді.
Спробуйте одного разу не перехопити паузу. Можливо, відповідь буде повільною й незграбною. Зате ви почуєте справжній спосіб мислення учня. Саме з ним можна працювати далі, замість щоразу перевіряти, наскільки добре людина повторює продовження вашої власної думки.
