Якщо виправляти кожне слово, учень перестає говорити
Учень починає речення, ви одразу поправляєте закінчення. Він продовжує, ви уточнюєте вимову. Третя спроба стає коротшою, четвертої вже немає. Кожне виправлення окремо могло бути доречним, але разом вони перетворили розмову на смугу перешкод, де думка щоразу обривається ще до завершення.
Перед вправою домовтеся, на що саме звертатимете увагу. Якщо мета — підтримати розмову, запишіть частину неточностей і поверніться до них після завершеної фрази. Якщо тренуєте певну конструкцію, назвіть її. Учень має розуміти правила цієї роботи, а не чекати непередбачуваної зупинки на кожному наступному слові.
Оберіть для розбору те, що допоможе найбільше зараз. Попросіть людину саму спробувати змінити уривок за вашою підказкою. Не всі відхилення потребують однакової уваги в одному занятті. Залишайте місце і для точності, і для змісту, який учень узагалі хотів донести до співрозмовника живими словами.
Наступного разу послухайте, чи речення стало довшим. Можливо, у ньому все ще будуть помилки. Проте з’явиться думка, яку вже можна почути цілком. Тепер корекція має до чого прикластися й допомагає розмові ставати яснішою, замість щоразу замінювати її собою.
