Самооцінювання без вгадування правильної відповіді
Ви питаєте, як минув урок, і чуєте звичне «нормально». Або учень ставить собі найнижчу оцінку після однієї помилки. Самооцінювання не починає працювати лише тому, що дорослий запропонував оцінити себе. Людині спершу потрібні зрозумілі ознаки, на які можна спертися.
Запропонуйте оцінити конкретну дію: чи зміг почати без підказки, пояснити рішення, перевірити відповідь. Попросіть показати приклад, на якому ґрунтується висновок. Можна використати три прості варіанти: роблю сам, роблю з опорою, поки не починаю. Не виправляйте відповідь учня одразу. Спершу з’ясуйте, що саме він називає самостійністю або складністю, і порівняйте це з вашими спостереженнями.
Розмова стає іншою, коли замість «я погано вчуся» з’являється «я ще потребую зразка на першому кроці». Таку потребу вже можна врахувати. Наприкінці оберіть одну дію для наступної перевірки. Самооцінювання тоді не дублює вирок викладача. Воно поступово вчить помічати власну роботу достатньо точно, щоб просити потрібну допомогу й бачити маленькі зміни без постійного зовнішнього підтвердження.
