«Я гуманітарій, тому навіть не пробуватиму»
«Я гуманітарій» іноді звучить не як інтерес до літератури, а як заборона торкатися задачі. Схожим чином «я технар» може закривати шлях до письма чи розмови іншою мовою. Людина захищає зрозумілий образ себе, але водночас віддає йому право вирішувати, де взагалі дозволено пробувати.
Не сперечайтеся з ідентичністю учня й не обіцяйте виявити прихований геній. Запропонуйте маленьку конкретну дію без великого висновку про здібності. Прочитати умову, помітити закономірність, написати одне зрозуміле речення. Для неї не потрібно відмовлятися від улюбленого предмета або терміново ставати людиною зовсім іншого складу.
Після виконання обговоріть спосіб. Що допомогло? Де знадобилася опора? Який знайомий досвід можна було використати? Так з’являються реальні спостереження замість протистояння двох загальних суджень. Одне завдання не доводить необмежених можливостей, але може послабити абсолютне «це взагалі не для мене й ніколи не вийде».
Не квапте нову етикетку. Достатньо, щоб наступного разу поруч зі звичним самовизначенням залишилася коротка фраза: «А цей крок я можу спробувати». У ній значно більше місця для навчання, ніж у будь-якому готовому поясненні власних меж.
