Інструкція зрозуміла, поки її читає автор
Ви перечитали завдання й не знайшли нічого складного. Учень почув його та почав робити зовсім інше. У вашій голові між словами стояли знайомі переходи, які не потрапили в інструкцію. Саме їх довелося вгадувати людині, що бачила матеріал уперше й ще не знала вашого задуму.
Під час підготовки проговоріть інструкцію вголос і спробуйте виконати лише те, що буквально сказано. Для складного нового формату можна попросити іншу людину коротко пояснити, яку дію вона почула. Відокремте навчальну мету від технічного маршруту: спочатку відкрити матеріал, потім обрати приклад, далі пояснити вибір. Залиште ці кроки видимими. Не додавайте їх усі усно вже після початку, коли учень намагається працювати з першою версією вимоги.
Виявляється, одна пропущена фраза змінювала весь результат. Її уточнення економить більше часу, ніж ще кілька запасних вправ. На занятті перевірте інструкцію проханням назвати перший крок. Якщо він зрозумілий, можна переходити до змістовної складності. Завдання має перевіряти потрібне вміння, а не здатність відновити невимовлені частини вашого плану.
