Пояснення закінчилося, а робота ще не почалася
Ви говорили зрозуміло, наводили приклади, відповідали на запитання. На годиннику вже кінець заняття, а учень ще жодного разу не починав завдання без вас. Пояснення ніби вдалося. Лише перевірити його дію більше немає коли.
Плануючи урок, спершу відведіть місце для самостійної спроби, а вже потім заповнюйте час поясненням. Оберіть мінімальний приклад, який відкриває потрібний спосіб. Після нього запропонуйте схоже завдання і попросіть назвати лише перший крок. Не додавайте одразу всі винятки. Збережіть їх для моменту, коли виникне відповідне запитання або конкретна помилка у практиці.
Найбільш інформативною часто стає не ваша найкраща фраза, а пауза після неї. У цій паузі видно, чи має учень власну точку старту. Якщо не має, поверніться саме до старту, а не повторюйте весь монолог голосніше. Наприкінці запитайте, яку дію він тепер може почати сам. Ця відповідь допоможе підготувати наступний урок точніше, ніж оцінка того, наскільки гладко звучало сьогоднішнє пояснення.
