Завершення уроку, яке не обривається на дзвінку
До кінця дві хвилини, а ви поспіхом називаєте номери вправ і вже думаєте про наступного учня. Заняття закінчується, наче розмова, в якій хтось раптом поклав слухавку. Матеріал був корисним, але головне так і не набуло чіткої форми.
Залишайте на завершення маленький повторюваний ритуал. Попросіть учня показати один крок, який сьогодні став зрозумілішим, і назвати одне місце сумніву. Потім пов’яжіть домашню роботу з цими відповідями. Якщо часу зовсім мало, достатньо двох коротких речень або позначки біля прикладу. Важливо, щоб підсумок висловлював і учень, а не лише ви читали йому список виконаного.
Саме тут може статися тихе відкриття: «Я думав, що нічого не виходить, але це вже зробив сам». Такий момент не потрібно прикрашати великою промовою. Зафіксуйте його та поясніть наступний крок. Спробуйте одного разу прибрати останню необов’язкову вправу заради цього завершення. Ви отримаєте ясніше продовження, а учень піде з відчуттям завершеної роботи, а не просто часу, який минув.
