Пауза в плані теж виконує роботу
Щойно на занятті стає тихо, рука тягнеться відкрити новий приклад. Здається, що кожна секунда має бути заповнена користю. Але учень ще обдумує попередню фразу, а ви вже забираєте його увагу наступною. Тиша в такому плані виглядає зайвою лише зовні.
Після важливого пояснення залиште короткий простір для нотатки, запитання або власного прикладу. Озвучте, що зараз можна подумати без поспіху. Не встановлюйте однакову паузу для будь-якого випадку: спостерігайте, чи є робота, чи людина справді не знає, як почати. У другому випадку допоможіть із першим кроком. Пауза має підтримувати дію, а не залишати учня сам на сам із незрозумілим.
Іноді після кількох тихих секунд з’являється запитання, якого не було б у швидкому діалозі. Саме воно відкриває справжню складність. Залиште в наступному плані хоча б одне таке місце. Ви не втрачаєте темп лише через те, що перестаєте говорити. Ви даєте поясненню шанс перетворитися на думку іншої людини, а не залишитися вашим добре вимовленим текстом.
