Коли правильне слово не відповідає ситуації
Слово перекладено правильно, граматика теж на місці, але репліка звучить надто різко. Учень дивується: він же нічого поганого не хотів. Мова складається не лише зі значень, а й зі способів звертатися до різних людей у різних обставинах.
Візьміть одну потребу, наприклад попросити допомоги, і порівняйте кілька формулювань. Як це сказати близькому знайомому, колезі або незнайомій людині? Обговоріть ступінь прямоти, додаткове пояснення та можливість відмови. Не оголошуйте одну форму ввічливою назавжди для будь-якого контексту й співрозмовника.
Потім зіграйте короткі сцени з тією самою думкою. Учень помітить, що не обов’язково знати набагато більше слів, щоб звучати доречніше. Іноді достатньо додати вступ, змінити прохання або визнати, що інша людина може бути зайнята й відповісти не відразу.
Збережіть приклади разом із описом ситуації, а не як голі переклади. Коли наступного разу потрібна фраза, у пам’яті буде не тільки словникова пара, а й її місце в розмові. Це допомагає висловлювати намір так, щоб співрозмовник мав більше шансів почути саме його.
