Знаю тему, поки не треба пояснити
Ви читаєте знайомий абзац і легко киваєте. Начебто все зрозуміло. Потім хтось просить пояснити без книжки, і зв’язне речення раптом розсипається. У цей момент дуже хочеться вирішити, що пам’ять знову підвела.
Залиште підручник поруч, але спочатку закрийте сторінку. Уявіть людину, яка вперше чує цю тему. Скажіть уголос, про що вона, для чого потрібна і який простий приклад її показує. Достатньо кількох звичайних речень без спеціального виступу.
Місце, де ви зупинилися, запишіть питанням. Наприклад: чому тут можна скоротити дріб, звідки взявся цей висновок, як відрізнити два схожі поняття. Поверніться до джерела саме за відповіддю. Так повторення отримує точну адресу й перестає бути нескінченним перечитуванням.
Найцінніший момент може настати там, де пояснення спершу не вдалося. Тепер ви бачите конкретну нитку, якої бракувало. Коли вона знаходиться, знайомий текст уперше складається у вашу власну думку. Наступне пояснення вже має на що спертися, навіть якщо слова будуть зовсім простими.
