Він просить підказку ще до першої спроби
Завдання тільки з’явилося на екрані, а ви вже чуєте «я не знаю, допоможіть». Якщо пояснити все відразу, заняття піде гладко. Лише наступне завдання знову почнеться з тієї самої фрази. Учень отримує допомогу, але не досвід власного входу в незнайому роботу.
Домовтеся про маленьку дію перед запитом. Прочитати умову своїми словами, позначити знайомі дані або назвати, що саме незрозуміло. Це не плата за право отримати підтримку. Ви разом визначаєте доступний крок, який допомагає зробити запит точнішим і побачити вже наявні знання в конкретній ситуації.
Відповідайте на названу складність посильною підказкою. Не перетворюйте її на загадку, яку треба розгадати, аби заслужити наступну. Запитайте, чи достатньо опори для продовження. Якщо ні, дайте більше. Самостійність росте поруч із допомогою, яка відповідає потребі, а не з відмови допомагати до останнього.
Згодом можна почути іншу фразу: «Я почав ось так, але не розумію цей перехід». Зупиніться й помітьте різницю. Тепер перед вами не порожнє прохання зробити все, а робоче питання людини, яка вже взяла участь у власному навчанні.
