Страшно поставити «дурне» запитання
«Усім зрозуміло?» — і всі кивають. Серед них є людина, яка не розуміє навіть першого терміна. Вона мовчить, бо запитання здається надто простим для цієї миті. Ще трохи, і до незнайомого слова приєднається цілий ланцюг пояснень без жодної міцної опори.
Не покладайтеся лише на добровільне зізнання перед усіма. Запропонуйте написати, яке слово чи перехід потребує пояснення. Можна зібрати короткі анонімні запити або попросити кожного сформулювати одне питання до прикладу. Так запитування стає звичною дією всіх учасників, а не особливим знаком чужої слабкості.
Коли просте запитання прозвучить, відповідайте без здивування «невже цього не знаєш». Не перетворюйте учня на героя тільки за сміливість. Спокійний змістовний відгук показує, що так тут працюють. Якщо питання виходить за межі теми, домовтеся, коли до нього повернетеся, і дотримайтеся домовленості.
З часом може з’явитися коротке «стоп, я загубився ось тут». Це допомагає не тільки тому, хто сказав. Викладач отримує точне місце для зміни пояснення, а група бачить, що продовжувати думати можна навіть після чесного нерозуміння звичайного навчального кроку.
