Коли викладач говорить більше за учня
Заняття минуло жваво: ви пояснювали, розповідали історії, наводили приклади. Учень уважно слухав і кілька разів усміхнувся. Та після уроку важко пригадати хоча б одну його довгу репліку. Хороша атмосфера ще не означає достатньої мовної практики для обох учасників.
Оберіть одну вправу, де у викладача немає всієї інформації. Учень пояснює маршрут, описує невідому картинку, дає інструкцію або переконує обрати певний варіант. Тепер без його слів завдання просто не може завершитися, а ваші запитання підтримують розмову, замість замінювати її.
Після запитання витримайте паузу. Не поспішайте підказувати кожне слово або відповідати самі, щоб уникнути незручної тиші. Саме в цій паузі людина може скласти власне речення. Якщо допомога потрібна, запропонуйте одну опору й поверніть хід учневі.
Наприкінці запитайте себе, яку думку сьогодні вдалося почути тільки від нього. Це конкретніше за вимогу говорити менше взагалі. Ваш голос залишається важливим інструментом уроку. Просто іноді його найкраща робота — створити місце, де нарешті стане чутно інший голос.
