У групі занадто різний рівень
Один учасник уже нудьгує, інший ще розбирається з умовою. Викладач намагається тримати спільний темп, але відчуття справедливості все одно губиться. Хтось чекає надто довго, хтось поспішно киває, щоб не затримувати решту й не знову опинитися в центрі уваги.
Визначте спільну основу заняття й кілька рівнів продовження. Усі мають зрозуміти головний принцип, але додаткове завдання може вимагати іншого прикладу, пояснення помилки або складнішого застосування. Для тих, кому важко почати, підготуйте проміжну підказку. Важливо, щоб різниця завдань була зрозумілою підтримкою роботи, а не публічним розподілом учнів на незмінно сильних і слабких.
Короткі перевірки допоможуть побачити, кому потрібна яка опора саме сьогодні. Не робіть швидшого учня постійним безкоштовним помічником. Він теж має право на власну навчальну задачу. Спільне обговорення наприкінці можна побудувати навколо різних способів пояснення, щоб внесок був доступний учасникам із різним темпом і не зводився лише до швидкої готової відповіді.
Іноді група вперше відчує спільність саме тоді, коли перестане робити все абсолютно однаково. Кожен принесе посильний результат до загального питання. У цій різниці з’явиться більше справжньої участі, ніж у зовнішньо єдиному темпі, за яким частина учасників давно перестала встигати.
